ТЕРРА - ІНКОГНІТА (terra incognita)

Терра инкогнита (terra incognita) Древним были известны только три части света: Европа, Азия и Африка, которые омывались единым неделимым Океаном-Морем. Но вот в конце XV века Колумб открыл Новый Свет - Америку. Началась эпоха великих открытий. Как никогда прежде, развилась картографическая наука. Появились десятки карт и глобусов, на которые наносились земли давно известные, вновь открытые и воображаемые. Неисследованные места стали на картах обозначаться латинскими словами "терра инкогнита", что значит "неизвестная земля". Автором этого термина долгое время считали датского астронома Тихо де Браге (1546-1601). Однако это опровергается трудами тех географов, которыми термин "терра инкогнита" введен задолго до рождения прославленного астронома. Так, на вышедшей в Польше в 1522 году географической карте Яна Стобницкого огромный материк к юго-востоку от Азии помечен словами "Неведомая земля". С завоеванием Южной Америки некоторые мореходы и географы высказали предположения, что где-то к югу от нее должен лежать Южный материк. Этот мифический материк стали называть по-латыни "Терра австралис инкогнита", что буквально означает: "Неведомая южная земля". Вы, вероятно, уже догадались, что настоящая Австралия отстоит от мифической на добрую тысячу миль. Эта "Неизвестная земля" была открыта в 1606 году голландцами и названа "Новой Голландией". Через два столетия ее переименовали в "Terra Australia" - "Земля Южная". В дальнейшем от названия осталось только второе слово. А само выражение "терра инкогнита" стало употребляться и в переносном значении: неведомые, неисследованные вещи, нечто неизвестное, неразработанная область знания. Ойкумена[ред. • ред. код] Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. 2 зміни в цій версії очікують на перевірку. Стабільну версію було перевірено 21 лютого 2015. Мапа 15-го століття, котра зображає Птолемейську Ойкумену (1482, Йоханесс Шніцер, гравер). Ойкуме́на, екумена (дав.-гр. οἰκουμένη, від слова дав.-гр. οἰκέω, «населяю, проживаю») — освоєна людством частина світу.Термін «οἰκουμένη» введено давньогрецьким географом Гекатеєм Мілетським для позначення відомої грекам частини Землі з центром в Елладі. Спочатку він означав зе́млі, заселені грецькими племенами, пізніше — зе́млі заселені і відомі людству загалом. Наприкінці XIX ст. це слово і його похідні стали розповсюджуватися в західноєвропейських мовах у звя’зку з початком екуменічного руху серед протестантів. У нашій мові грецьке «οἰκουμένη» традиційно передавалось як «Всесвіт», У другій половині XX ст. відбулось запозичення оригіналу — двома шляхами, що дали два різні звучання і два дещо інші розуміння (більш вузьких у порівннянні з вихідним): про екуменізм кажуть практично виключно в контексті міжрелігійних контактів зближення різних церков (інколи з відтінком осуду, як про символ некритичності і зради істині), а «ойкумена» використовується як географічний так і історичний термін, що означає обжитий світ. Згадки в літературі[ред. • ред. код] В Україні слово Ойкумена отримало широку популярність після публікації в 1949 році романа Івана Єфремова "На краю Ойкумени", що став знаковим для свого періоду, як перший роман на історичну тему. Сюжет роману розгортаеться в часи, коли Еллада була центром стародавньої Греції. Головною сюжетною лінією роману є подорож до центральних та східних районів Африки молодого елліна Пандіона. Скульптор за покликанням, юнак заради підвищення майстерності вирушає у подорож до о.Крит. Досліження залишків давньої культури, що збереглися в дикій частині острова стає початком вимушеної подорожі до того самого "краю" Ойкумени - відомої еллінам частини світу. Через збіг обставин юнак потрапляє спочатку у полон, а потім і у рабство до народу країни Та-Кем, або стародавнього Єгипту. Переживши велику кількість пригод і негараздів, перетнувши півконтиненту, вже не юнак, а чоловік, нарешті повертається до дому, досягши своєї головної мети - навчитися втілювати красу життя і світу в своїх творах. Закінчується роман на мажорній ноті, шість років чекала коханого наречена Пандіона Тесса і була винагороджена за свою відданість. Але, завершуючи роман щасливо, автор дає замислитись читачеві і над однією з головних проблем роману - розлукою вірних друзів, сильних та відданих людей, що стали Пандіону братами в боротьбі за повернення додому. Саме таким чином Єфремов передає розлуку народів, що населяють землю. Єдність грека Пандіона, могутнього негра Кідого та етруска Каві описана автором дає змогу повірити, що колись колір шкіри або розріз очей перестане відігравати роль лакмусового папірця для людини і "границі" Ойкумени зникнуть. Слово «ойкумена» фігурує також у назві роману Дмитра Міщенка «Лихі літа ойкумени» (1985). "Ойкумена" - назва роману Г.Л.Олді із трьох книг: "Лялькар", "Лялечка", "Лялькових справ майстер", в якій головний герой Лючано Боргота примхою долі мандрує по всьому розвіданому людиною Всесвіту, та за його межами. В романі автор ясно натякає, що Людські раси, якими б розвитими та домінуючими себе не вважали, все одно багато чого не знають та не розуміють в уже "освоєній" частині Всесвіту, тобто поняття Ойкумени інтерпретується не лише по географічних, просторових ознаках, а також по психологічному та науковому змісту. Див. також[ред. • ред. код] • Терра інкогніта Orbis terrarium[ред. • ред. код] Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Неперевірена версія Orbis Terrarium — латинський напис на західноєвропейських картах світу часів пізнього Середньовіччя і раннього Нового Часу. Староруський відповідник і сучасний дослівний переклад цієї назви — «круг земель». Походження напису сягає стародавніх уявлень, що Земля є плоскою (тобто подібною до круга, а не до кулі) та поділяється на окремі землі (lands(землі), parts(частини), terras(землі) тощо), які входять до складу різних держав і які населяють ті або інші групи людей — "язики" (зараз вживають слово етнос), племена і народи. Таким чином є землі —Руська, Польська, Німецька, Шведська, Латинська, Французька тощо. Після відкриття того, що Земля - не плоска, а кругла (тобто має форму кулі), замість слова Orbis стали вживати слово Globus. Див. також[ред. • ред. код] • Ойкумена; • Терра інкогніта. Гекатей Мілетський[ред. • ред. код] Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Неперевірена версія Скіфія на мапі Гекатея з Мілету, VI ст. до н.е. Гекате́й Міле́тський (грец. Ἑκαταῖος, лат. Hecataeus, *бл. 550, Мілет — †бл. 490 до н.е) — давньогрецький політичний діяч іписьменник, логограф, автор трактату «Землеопису», де вперше подано відомості про Скіфію. У творі Гекатея з Мілету «Землеопис» міститься докладна характеристика країни скіфів (сучасна Україна) — її річки, місцеве населення, грецькі колонії, більшість яких заснували співвітчизники Гекатея — городяни малоазійського міста Мілет. Очевидно, Гекатей саме від колоністів одержав відомості про Скіфію і наніс їх на одну з найдавніших європейських карт. Твір Гекатея відомий за згадками й цитатами у пізніших авторів. У фрагментах про Північне Причорномор'я є найменування лише однієї грецької колонії — Керкінітіда, а також невідомих за іншими джерелами скіфських племен — міргетів, ісепів, едів і скіфського міста Кардес. Джерела і література[ред. • ред. код] • Скржинська М.В. Гекатей Мілетський, стаття в Енциклопедія історії України. Том 2., К.: «Наукова думка», 2004, стор. 67 • Шефферъ В. А., Очерки греческой историографіи, Вып. I, Киевъ, 1884 (рос.) • «Землеописание» (Отрывки). «Вестник древней истории», 1947, № 1 (рос.) • Скржинская М.В. Древнегреческий фольклор и литература о Северном Причерноморье., К., 1991 (рос.)